Archive for the ‘Моя журналістика’ Category

«Оле» Василя Вовкуна

п’ятниця, серпня 10, 2012

Неймовірне дійство всеукраїнського масштабу побачила Яремча у свій день народження. На головній площі міста відбулась масштабна прем’єра гуцульської міфо-опери «Оле» за режисурою народного артиста України нашого земляка Василя Вовкуна. «Оле» – це одна з найвидатніших, якщо не найкраща, з-поміж версій інсценізації історії про народного месника, опришка Олексу Довбуша. Авторам постановки вдалося передати глибину та внутрішню суперечність героя, який водночас мужній, грізний і навіть страшний, але, як і будь-який чоловік, має слабкість, і його головна слабкість – кохана жінка Дзвінка (актриса Наталя Розгоній) коштує йому життя. Олекса гине не в кривавому двобої з ворогом, а через кохання, і такий акцент у виставі, взятий з життя Довбуша, вельми актуальний. Адже режисери, виписуючи романтичний ідеалізований образ, актуалізують прості звичні цінності характеру і поведінки (віри, боротьби, чеснот, любові), (більше…)

«Екстракт +200» для раціону суспільства

неділя, листопада 13, 2011

Упродовж останнього часу, може з рік, помічаю за собою стару звичку — писати статті не на ноутбуці, а ручкою на папері. Зауважую, що пишу вже повільніше, аніж набираю текст, але це якийсь підсвідомий потяг до давнього, до глибокого, до того, з чого починалася як журналіст. Така зовнішня примха — ознака внутрішнього — хочеться повертися до грунтовної журналістики, до журналістики публіцистичної, а не прес-релізної. Це не просто, адже більшість ЗМІ ставлять собі за перший принцип «Сьогодні — подія, завтра — історія», (більше…)

«Океан квітів» від Вікторії Китайгородської

понеділок, жовтня 24, 2011

Вікторія Андріївна Китайгородська належить до тих унікальних людей, яких буденність не перевчає звично сприймати світ і довколишню красу. Вона народилася у селянській буковинській родині перед початком Другої світової. Батько загинув на війні, мати-колгоспниця з трьома дітьми (Вікторія – наймолодша) залишилася одна. Із 12 років маленька Вікторія була змушена працювати в колгоспі – (більше…)

Австрія: ментальні інсталяції

понеділок, жовтня 24, 2011

(За матеріалами німецькомовних наукових статей)

Австрія є унікальним членом Європейського Союзу. Унікальність цієї країни полягає в тому, що вона чи не єдина зі всіх членів ЄС не поспішала до нього потрапити. Будучи однією із найрозвинутіших країн Європи та світу, маючи високий рівень життя та економічні показники, розташувавшись у самому лоні Європи, ця держава без одного року півстоліття спостерігала за розвитком ЄС і тільки у 1995 році наважилася стати повноправним членом конфедеративної організації. (більше…)

Кам’яне село – український Стоунхендж

п’ятниця, жовтня 21, 2011

Кам’яне село розкинулось в одному з поліських лісів за 30 км від містечка Олевськ Житомирської області та всього за 20 км від українсько-білоруського кордону. Дістатися до нього з райцентру можна хіба що на авто та домовившись із провідником, бо на жодних картах воно не вказане. Навіть проїхавши останнє село перед лісом Рудню Замисловецьку ніяких знаків не знайдете Місцеві пояснюють, що треба йти найширшою лісовою дорогою, повернути біля вирубаної лісової галявини ліворуч, потім ще кілька разів праворуч, але так можна проблукати й день, не потрапивши на бажане місце. (більше…)

Дмитро Гнатюк: «Перших чотири дні у Києві я ночував у альтанці біля пам’ятника князю Володимиру»

середа, вересня 21, 2011

У свої 86 він не лінується щораз під час інтерв’ю вставати і, шкутильгаючи як горбань чи пишаючись, як князь, набирати повні груди повітря, і входячи в роль Квазімодо чи князя Ігоря, наспівувати арії. Дмитро Гнатюк каже: так буде більш зрозуміло, що хоче пояснити. Спогади про батька в нього і досі викликають сльози, а розповіді про сучансих студентів – піднесення. Відомий співак, а нині – ще й викладач Київської консерваторії, зізнається: саме молоді люди надають йому життєвих сил і наснажують. (більше…)

«Кіноетніка»: початок легенди

п’ятниця, червня 24, 2011

Перш ніж розпочати писати про  «Кіноетніку», читаю «Інтермеццо» Коцюбинського. Твір увиразнює відчуття. Вже хочеться навести лад в думках і трохи врівноважити пульс, бо серце й досі виривається з грудей, а руки смикаються, наче в параноїка, бо стільки емоцій і (більше…)

З «вірою і боротьбою» – в Новий рік

понеділок, січня 24, 2011

Бас-гітарист гурту «Гайдамаки» Володимир Шерстюк провів Різдвяні свята на Буковині. Концертів «Гайдамаки» у нас на часі не давали, та наш край став для музиканта майже рідним.

– Пане Володимире, Ви на Буковині не з концертом, у вас значно вагоміша причина перебування тут. (більше…)

Після тріумфу у Києві «Тугу за майбутнім» планують показати в Італії, Португалії, Іспанії та Канаді

неділя, травня 16, 2010

14 травня у столичному Театрі оперети відбулася київська прем’єра вистави чернівецького театру «Туга за майбутнім», яка відразу стала справжнім потрясінням у театральному житті Києва. Глядачі не відпускали акторів зі сцени 15 хвилин, бурхливі оплески, «браво» і море квітів – це не просто перемога, а тріумфальна перемога, кажуть київські колеги (більше…)