липня 14, 2012

Політичні розправи над моєю родиною відбуваються не вперше. Ще з 1998 року моя сім’я Китайгородських-Воронюків могла жити в Канаді чи Америці під політичним захистом Міжнародної організації «Репортери без кордонів». До сих пір не можу забути мамині настанови – ні в якому разі не дивитися в дверну шпарину та не гуляти в дворі. Тоді моїй матері (головному редактору газети «Буковинське віче» Вірі Китайгородській), одній із найопозиційніших журналістів погрожували фізичною розправою люди колишнього голови ОДА Теофіла Бауера за її розслідування з розкрадання та продажу буковинського лісу та розправ над незалежною пресою. Та мама з батьком твердо вирішили – ми нікуди не будемо мігрувати, адже це те саме, що втеча. Ми залишились з надією і вірою, що дочекаємося кращих часів. І вони трохи були, а тепер ми знову повертаємося у 90-ті, та ТЕПЕР політичні розправи носять значно витонченіший характер. Прибрати людину – це одне, а от причинити їй біль, зробивши боляче дорогим та близьким, дискредитувавши добре ім’я її родини – це вже збочене задоволення нинішніх політичних маніяків. У нашій родині найбільш придатним для такого удару виявився мій батько – лікар (бо мама і я – журналісти, сестра – тільки студентка, бабусі і дідусь – давно на пенсії), завідувач хірургічним відділенням госпіталю інвалідів Вітчизняної війни Олександр Воронюк, лауреат премії Залозецького, хірург із 34-річним стажем… Провокація з батьком відбулася відразу на другий день після того, коли мама виступила в Українському народному домі з шаленою критикою закону про мови Ківалова- Колісніченка та критикою нині діючої влади та закликала переходити від оборони до наступу.

Далі пропоную почитати хід його затримання: до кабінету зайшли силовики, на мамин дзвінок, чому батько затримується на роботі, він встиг промовити, що в нього повен кабінет міліції. Мама відразу ж приїхала до нього на роботу. Двері в кабінет були зачинені, під ними стояли співробітники госпіталю, які благали відчинити двері, проте їх ніхто не чув, навіть затримували чергового лікаря, який прийшов за необхідними ліками. За годину мамі із журналістським посвідченням таки вдалося зайти до кабінету. Перевернувши з ніг на голову кабінет, у батька нічого підозрілого так і не знайшли, проте вилучили телефон і мамину зарплатну картку. Батьку повідомили, що його забирають до прокуратури Першотравневого району.  Мама поїхала за ними, та автомобілі зупинились посеред дороги, ніхто не зрушив доти,  доки одному з оперів хтось не подзвонив. Той після дзвінка розвернув авто і наказав повертатись до госпіталю. З ДРУГОГО обшуку за шафою знайшли 2 купюри по 50 євро, яких при першому обшуку там не було…  Батька забрали в  тимчасовий слідчий ізолятор, де він і досі перебуває…  Вже дві доби до нас додому приходять десятки людей – колег-журналістів, друзів, батькових пацієнтів. Добрих людей таки ще багато. І я знаю тільки одне – правда переможе. П’ять років тому я задумала день вишиванки, і він досяг колосальних масштабів, Чернівці за кількістю людей у вишитих сорочках ввійшли до Книги рекордів Гіннеса. Буковинці, українці вже ковтнули трохи свободи, вже відчули свою генетично-культурну силу і нізащо не маємо права її віддати на поталу. Моя родина від цих цінностей ніколи не відмовиться, нехай нас хоч на Соловки висилають.

Дорогі буковинці, ось мій емейл –  lesiavoroniuk@gmail.com – пишіть, хто знає мого батька, я йому передам всі ваші листи, йому зараз дуже потрібна ваша підтримка!!!! Він людина високої честі, лікар, якому колишні пацієнти дзвонять ще по 5-10 років, щоб привітати з Днем медика, тому все, що на разі відбувається, він переживає неймовірно боляче!.. Прошу у вас підтримки, прошу підтримки у Господа.

 

Леся Воронюк-Волошина, донька Олександра Воронюка, журналістка, авторка та ініціатор Дня вишиванки та фестивалю українського кіно “Кіноетніка”.

7 коментарів to “Допоможіть захистити батька!”

  1. Розміщено: http://www.slovoidilo.com/novyny/dopomozhit-zachystyty-batka.html
    З повагою, Володимир Богайчук

  2. Saint коментує:

    Можете опублікувати текст виступу Віри Китайгородської в народному домі на захист української мови?

  3. Lesia коментує:

    ВИСТУП ВІРИ КИТАЙГОРОДСЬКОЇ В УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДНОМУ ДОМІ

    Вельмишановні українці!

    Ми тривалий час дискутуємо щодо захисту національних інтересів, робимо заяви, ухвалюємо звернення, але, на жаль, вони носять переважно оборонний характер. Виглядає, що ми час від часу демонструємо капелюхи з окопу і ждемо, чи вистредять по ньому. Це ж стосується і акції на захист української мови від закону імені Колісніченка-Ківалова. Обласна організації Національної спілки письменників України ще півтора місяця тому виступила з вимогою до президента та прем’єра визнати своїх однопартійців Табачника, Ківалова, Коліссніченка персонами нон-грата в Україні. Чиї ж це права у нас утискаються?
    За статистикою, нині 87 % друкованих ЗМІ – російськомовні, на кожні 10 російських книг на прилавках 1 українська. А що нам за державні кошти демонструє Перший національний канал? На ньому найкращий прайм-тайм уже другий рік поспіль забитий “Юрмалою” і “Юрмаліною” знаєте з чиїми обличчями. Нині ситуація із українським національним простором виглядає значно гірше, ніж у 50-80-ті роки минулого століття.
    Що означатиме поняття “друга державна мова” російська? За словами відомого письменника і громадського діяча А. Погрібного, Україна, якщо її не захищати, стане територіальним дублікатом Росії. Колеги, політика великодержавного шовінізму прямо екстраполюється зі столиці і на Буковину.
    Регент регіонів Чечетов на радощах після ухвали закону про їхню мовну політику, вигукнув: “Ми іх сдєлалі!” Так само “сделал” нас, буковинців, Г. Галиць із реформуванням книгарень у Чернівцях. Думка громадськості не має ніякого впливу і ваги. Тому пропоную переходити від оборони до наступу. Об’єднаймось всі! Гаяти не можна ні хвилини!

    Голова Чернівецької обласної спілки письменників України, редактор газети “Буковинське віче” Віра Китайгородська

  4. Назар коментує:

    Леся тримайся! Ми разом!

  5. Saint коментує:

    Яка саме допомога потрібна батькові? Чи є наразі у вас кваліфікований адвокат?

  6. Роман коментує:

    Лесю тримайтеся! Ми з вами!
    Галичина вами пишається!