травня 21, 2014

Моя мама –
Велика біла ведмедиця,
На грудях у неї
М’яко спати,
…Черешні в дитинстві рвати,
Пірнати у гори пшениці,
Яку комбайн
Віддав зі свого черева,
Бабуся біля кухні – дерево,
Від шовковиці – солодка трава,
Курча збирає жнива
Із землі – з долоні
Скіфської мами,
Яка одна в сльозах,
У людях, поривах,
У галунках, меді,
Мачалниках,
Пожовклих від сонця
Сорочках.
… На грудях у неї
М’яко спати,
Тепло брати,
В коси густі-довгі
Плакати, вити, мовчати,
Сни полотном обвивати!
А потім – талію затягнути,
Біле плаття вбрати,
Вінок собі причепити
І від її острова відлетіти
Маленькою синицею.
Крила дорогою зальоденіють,
Думки вітри розсіють,
Хочеться до мами під крило,
У рукав гаптований,
У тайстру зацяцьковану,
У макітру замедовану,
Щоб рученьки і ніженьки
Були нею заціловані.
Березень, 2012
(с) Леся Воронюк