серпня 10, 2012

Неймовірне дійство всеукраїнського масштабу побачила Яремча у свій день народження. На головній площі міста відбулась масштабна прем’єра гуцульської міфо-опери «Оле» за режисурою народного артиста України нашого земляка Василя Вовкуна. «Оле» – це одна з найвидатніших, якщо не найкраща, з-поміж версій інсценізації історії про народного месника, опришка Олексу Довбуша. Авторам постановки вдалося передати глибину та внутрішню суперечність героя, який водночас мужній, грізний і навіть страшний, але, як і будь-який чоловік, має слабкість, і його головна слабкість – кохана жінка Дзвінка (актриса Наталя Розгоній) коштує йому життя. Олекса гине не в кривавому двобої з ворогом, а через кохання, і такий акцент у виставі, взятий з життя Довбуша, вельми актуальний. Адже режисери, виписуючи романтичний ідеалізований образ, актуалізують прості звичні цінності характеру і поведінки (віри, боротьби, чеснот, любові), які, мов золоті злитки, вимиваються зі свідомості сучасної людини, перш за все – представників сильної половини людства. Найдраматичніший момент вистави – політ духу-душі Довбуша, коли побратими несуть його над своїми головами і, наче птаха, відпускають у небо. Силу образу Олекси Довбуша закумулював актор, який його грає, чи, точніше сказати, прожив на сцені – заслужений артист України Євген Нищук. Він органічний у кожному своєму жесті, слові, погляді. Звісно, окрім жіночо-глядацьких вражень, хочу сказати і про загальноестетичні. Найперше, вражає музика – поєднання гуцульсько-гірських мотивів із українською класикою, обрамлені в сучасні ритми. Завдяки цьому дійство стає ще більш наближеним до глядача, адже герої – селяни- опришки-мавки живуть на сцені в своїх правічно-генетичних мелодіях, які мають уже нинішню динаміку, швидкість, рух… Міфо-опера – це суцільно музичне дійство (композитор – заслужений артист України Володимир Павліковський), підсилене у найексцентричніших місцях гуцуль-ськими легендами про Олексу Довбуша та гірсько-крилатими віршами великого поета сучасності Василя Герасим’юка. Як і в кожному хорошому мистецькому творі, в «Оле» є і своя головна фраза: «Не можна йти до добра крізь зло».
Окремо варто відзначити костюми героїв, над якими працювала заслужений художник України Людмила Нагорна. Більшість героїв (селяни) – у автентичних народних строях, з-поміж яких несподівано виглядають образи воїнів-опришків – у шоломах та шкірах – наче гірські ведмеді із гуцульсько-трипільськими орнаментами на тілі. На мене особисто найбільше враження справили герої баби-маланки-віщунки з великими масками-коронами на головах, величезними очима і жіночо- кухонним зіллям – часником, перцем, травами.
Вистава справила враження ще й своєю масовістю, адже було задіяно понад дві сотні артистів. Самі автори називають «Оле» міфо-оперою-данс, у класичному розумінні це – справжній мюзикл українського етнічного стилю.
Все дійство відбувалось у серці Карпат просто неба, тож це додало особливого звучання виставі, зробило її ще більш органічною, хоча, переконана, не менш захопливо вона звучатиме і камерно, в стінах кращих театрів України, сподіваюсь, і в Чернівецькому також.
Леся ВОРОНЮК-ВОЛОШИНА, Київ-Яремча-Чернівці «Буковинське віче» №32 (2194) п’ятниця, 10 серпня 2012 року

http://bukviche.com/section-table/34-2011-01-03-15-39-11/488-lr-

Tags: , ,