Posts Tagged ‘Леся Воронюк’

Молитовник пам`яті

четвер, жовтня 2, 2014

(спроба нелітературного відгуку на колективну збірку віршів «Небесна сотня».Чернівці. «Букрек». 2014)

Важко було знайти потрібні слова для людського і читацького відгуку про цю книгу…Водночас не мала права відмовчуватися, не відгукнутися, бо у суголоссі щирих молитов душевний біль білішає, стихає, перероджується у світло…
Антологія майданівських віршів «Небесна сотня»…Чернівецьке видавництво «Букрек». Рік 2014…Видання друге, доповнене…
Я ніколи не забуду тієї презентації у Чернівецькому національному університеті ім.. Ю. Федьковича…Величезна зала, ущерть заповнена людьми…Багато хто у чорних хустинках, з портретами рідних і близьких, які з полум`я Майдану вознеслися у сотню Небесних Ангелів…І тендітна молода письменниця і журналіст Леся Воронюк із семимісячною Софійкою на руках… Саме вона стала упорядником одного з перших (більше…)

За патріотичним духом та історичною цінністю – книга «Небесна Сотня» одна із кращих в Україні

четвер, жовтня 2, 2014

Мине цей страшний час війни на території нашої Батьківщини, тому що він мусить минути, але імена українців, ті, що боронили Незалежність і Соборність України, поклали своє життя на Майдані за нас, живих, і стали називатися Небесною сотнею, повинні жити вічно у наших серцях. Тому що мова йде про мужніх, відважних, відшліфованих любов’ю до рідної матері-України героїв-майданців про яких вже складено і ще будуть складатися пісні та нариси, балади та поезії.

Враховуючи велику цінність літературної творчості, в якій оспівується майданівська тематика, та болісний історичний факт із життя українців, у чернівецької письменниці та журналістки Лесі Воронюк виникла ідея укласти антологію майданівських віршів «Небесна Сотня». Перебуваючи у пориві нестримного бажання, вона збирає вірші через Інтернет мережу, деякі з них часто кочували із сторінки на сторінку, втрачаючи ім’я автора. Та очевидно, тут не має ніякої випадковості, є лише логічне пояснення. Так як автор вкладав у строфи всю свою душу, переживання та смуток, не думаючи про майбутнє свого творіння, так упорядник не думала про значимість своєї справи – увіковічення великого кусня історії! (більше…)

І СМЕРТЬ ГЕРОЇВ ВКАЖЕ НАМ, ЯК ПРО БЕЗСМЕРТЯ ПАМ’ЯТАТИ… (Грегорі Перон…)

четвер, жовтня 2, 2014

Книги, як люди, є різні… У кожної своя доля, своє призначення, своє місце в історії, літературі, сьогоденні, минулому і майбутньому. Одні читаються легко і швидко, на одному диханні, як кажуть. Інші потребують терпіння, часом чималих зусиль і волі…Одні пишуться на догоду загалові, інші, щоб чогось навчити загал, треті – щоб зробити приємне авторові.

Але є ще четверті – це книги знакові, епохальні, обпалені вогнем подій, що вирішують долю народів, країн та націй. Такі книги здатні кликати до звершень, революцій, звитяг і водночас у них назавжди закарбований злет людської гідності, нескореності, дух свободи, біль втрати, готовність до самопожертви заради утвердження правди і справедливості. Сторінки таких книг обмиті слізьми тих, хто оплакував героїв, завдяки котрим виборюється гідне сьогодення і майбутнє для народу, що повстав проти кровопивць,  які уважали його за непотріб, за німого раба, руками якого лише множаться їхні статки. (більше…)

Маленька квартирка у Львові

понеділок, вересня 15, 2014

j-vModMYTSAМаленька квартирка у Львові.
За північ. В фіалках стіна.
У згустках вікон – духи передзимові.
Ти спиш. Я на підлозі одна.
Тоненька шовкова сорочка
На люстрі твій сон береже,
А я – зовсім гола, я – віршова дочка,
Люби лиш такою мене.
Душа у блокнота блакиті – мов паня,
Словечка – тугі, рима – глибока,
Якби лиш дожити нам до світання,
Бо щось крізь паркетні шпарини
Затягує нас в підземелля безоке.
А може, і добре сховатись назавжди,
Розводити трюфелі, знати туманів всі келії,
Ти все це сьогодні побачити мав би,
Та сонцежовток розбився на приспаній стелі.
12.09.2014
(с) Леся Воронюк

Ще одну ніч перебудемо вдвох

субота, лютого 15, 2014

78_main

 

 

 

 

 

Ще одну ніч перебудемо вдвох —
Я і твоя донечка Софійка,
Їй рахую сім сотень зірок,
Та для соку сну згубилась лійка.
Ти її бруківкою розбив,
Заховав в метро-вагоні,
Ти крізь неї сто ночей зцідив,
В січня ночі вкутана я лише в безсоння.
Софі шкребоче пальчиком мою щоку,
Присни її-мої сірі очі.
Ультрамарин.
Ультрас — світлі лицарі цієї ночі,
Діжки повні дров дощу.
— Ні, ти нас не любиш! —
Кричу тобі і трусь до твого светра,
Як худе безхвосте кошеня,
Ступаєш ще півметра,
Ця відстань — півжиття крізь навмання.
— Коли в неї виросте шостий зуб,
Вона мене спитає, де я був.
Чи зможу подивитись в її-твої очі,
Якщо не буду там,
Де шини куріють щодень й щоночі
І виїдають легені на сито,
Але краще не могти дихати,
Аніж не мати права жити…
І ось ти полетів у серце Києва, між сотники,
Гримить земля, трясеться небо,
В кишенях в тебе — не бинти,
П’ять пачок цигарок.
«Можна хоч «Дойну», — кажуть козаки, —
Та «Честер» — таки те, що треба».
…Як ти живий, то і я жива.
Наше зерня вже любить мене обіймати,
Коли крізь бруківку проб’ється весна,
Ми будемо втрьох засинати.

Націєтворча ідея вустами Лесі Воронюк

п’ятниця, травня 31, 2013

3 квітня у стінах Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка відбулася зустріч із журналістом телеканалу СТБ, ідейником та організатором акцій «День вишиванки», головою Всеукраїнського фестивалю молодіжного етнічного кіно «Кіноетніка», автором 3-х прозових збірок –«Жовтий янгол», «Серце сонця», «Записки на зап’ястях» – Лесею Воронюк. (більше…)

Скрипкові генії

понеділок, жовтня 1, 2012

Сьогодні після завантаженого робочого дня вечір виявився несподівано приємним. З чоловіком відвідали концерт превідомого скрипаля Кирила Стеценка та його доньки скрипальки Ксенії Стеценко, а акомпанувала за фортепіано Наталя Строчан. Родина Стеценків відома в українській (більше…)

Гогольфест

п’ятниця, вересня 21, 2012

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(більше…)

Хотів в «Хотів»?

понеділок, вересня 17, 2012

Так, виявляється, в Хотів можна хотіти. Це невеличке село за 3 км від Києва дуже миле. Чисте, відбудоване – сучасні будинки, нові школа та церква. Минулої неділі, 16 вересня у хотівчан було храмове свято, а з його нагоди – етнофестиваль. Фестиваль гарного розмаху, приємний на дотик (старовинні рушники, сорочки, в’язані вовняні жилетки), (більше…)

Львіський форум: книги-кава-кохання-книги-кава-кохання

понеділок, вересня 17, 2012

Львівський форму був цього року шаленим, майже як і завжди. Безліч людей, котрі хочуть знайти добрі книги,сотні видавництв, по двадцять зустрічей на годину! І з одного боку – це круто! Бо література є, і глядач є, з іншого дуже зле – бо виставлена програма на офіційному сайті по факту постійно змінювалась, і ті презентації, які ми вибрали з чоловіком – відбулись в інший час або навіть інший день. Це справді неймовірний недолік форуму! Зате долік в тому, що на ньому можна знайти все, що завгодно, від кросвордів, до фоліантових видань Пересопницького Євангелія. (більше…)